Історія школи села Зорівки на межі тисячоліть

(1887-2001 роки)

До реформи 1861 року освічених людей в нашому селі майже не було. Так у Чугуївці налічувалось двоє письменних. Один з них, Боголюбський Роман (прапрадід Боголюбського Григорія Івановича), вів діловодство пана Каневського.

Пізніше появляються письменні зорівчани з числа солдат, демобілізованих з армії після 18-25 років служби.

Перша школа в Зорівці була організована 1887 року і знаходилася у хаті Федоренків (на місці колишньої сільської ради, на схід від теперішнього бюста Мічуріна). Спочатку в цій школі навчалося 3 учні. Школа називалася церковно-приходською, де вчили читати, писати, рахувати. Утримувалася школа на кошти церкви та батьків. Платили батьки за одного учня в сезон по 1 карбованцю та пуду зерна.

Першим учителем цієї школи був житель Мелесівки Ростанець Василь Степанович. Поряд з ним грамоти дітей навчали інші демобілізовані солдати.

Пізніше церковно-приходська школа перебувала в хатах різних жителів села. Востаннє вона знаходилася в хаті Литвин Параски (на тому дворі донедавна жив Литвин Микола Миколайович, по-вуличному Зелений). У цій школі поряд з зорівчанами багато навчалося чернещан. Останнім завідувачем школи був дяків син Ярошевський Михайло Нафанаїлович, випускник Полтавської духовної семінарії.

В 1917-1918р.р. церковно-приходська школа припинила свою діяльність.

Дробний А.М., директор Зорівської початкової школи

Вищим ступенем розвитку освіти в нашому селі була земська школа, відкрита в 1912 році. Спочатку вона знаходилася в хатах Лисенка Омелька та Андрейка Андрія (діда електрика Андрейка Михайла Миколайовича), а з 1913 року перебралася у спеціально збудоване приміщення. Воно стояло на тому місці, де тепер знаходиться дитячий садок. Школа мала привабливий вигляд. Було закладено міцний фундамент, який сягав до 2-х метрів. Каркас шко-ли побудовано з дерева, який зовні був обкладений червоною цеглою. Дах був покритий черепицею. На даху зеленою черепицею було написано "1913год". Спочатку школа була трикласна, потім стала чотирикласною. Навчання велося тільки російською мовою. Вивчалися російська мова, арифметика, історія Російської держави, географія, Закон Божий. Завідував школою Піскун. Учителями в різний час були Денисенко Ольга Петрівна (дочка чугуївського священика), Воропай Надія Семенівна (дочка краснохиженського священика), Падалка Ніна, Чорткова та інші. Всі вони мали відповідну педагогічну освіту.

 До першого класу набиралася велика кількість дітей – 60-80 осіб. Але навесні половина відсівалася, в основному через матеріальну скруту (не було взуття, належного одягу) та через використання дитячої праці в домашньому господарстві. Відсівання продовжувалося і в 2 та 3 класах, так що закінчувало випускний, четвертий, клас 15-20 учнів, переважно хлопці; дівчат було 2-3 (наприклад, Царинна Палажка Іванівна). Після випускних екзаменів видавалися свідоцтва про освіту, Євангелія, а кращим – похвальні грамоти (шкільне Євангеліє Загребельного Іллі Мефодійовича, між іншим, збереглося й понині). На цьому й закінчувалася освіта здібних і наполегливих молодих зорівчан. Лише два жителі сучасної Зорівки одержали до революції середню освіту: Косенко Іван Якимович (дід шофера Косенка Григорія Миколайовича) закінчив Золотоніську агрошколу та Дробний Антип Макарович (жив там, де донедавна жила Федоська Каплун, по-вуличному Пуздрівська, по сусідству із Стрижаком Павлом Артемоновичем). Дробний А. М. закінчив Лубенську вчительську семінарію.

Преси в той час ніхто не передплачував, крім священика та вчителів. А діти тяглися до друкованого слова. Тому для задоволення читацьких інтересів їм слугувала шкільна бібліотека, яка містилася в класній шафі. Один з учителів був і бібліотекарем. Обмін книжок проводився раз на тиждень. Дехто з молоді, що вже закінчив школу, теж користувався шкільними книжками. Переважали казки Андерсена та братів Грімм.

Тяглися до освіти й дорослі. Збираючись на свята, любили рішати усно задачі з підручника Степовика. Коли не могли якоїсь розв'язати, тоді посилали гінця до священика Денисенка Петра Івановича, досить освіченої людини, який завжди допомагав.

У 1918 році земська і церковно-приходська школа злилися в Зорівську початкову школу, почала використовуватися і будівля сотниківського багача Чорненка Семена Микитовича (спочатку кухня, а з весни 1919 року – житловий будинок). Навчання проводилося українською мовою. Директором (завідуючим) школи спочатку був Ярошевський Михайло Нафанаїлович, учителями Дробний Антип Макарович, Воропай Надія Семенівна та ін. Коли Ярошевський переїхав у Лукашівку, директором став Дробний, який очолював школу до самої смерті (1930 р.) Був строгий і вимогливий.

Школа активно політизується. У вересні 1929 року було створено в селі піонерську організацію, яка налічувала 18 осіб. Першими піонерами були Кріт Гнат Арсенович, Загребельний Петро Юхимович і ін.

Для дорослих неписьменних були організовані лікнепи, куди залучалися жителі віком від 15 до 50 років. Вчили їх так звані культармійці, серед яких були Загребельний Петро Юхимович, Курятник Трохим Дмитрович, Кирик Марія Григорівна та ін.

Хоч початкова школа в Зорівці і працювала активно, проте далі її випускники продовжували навчання слабо. Так що до 1930 року вищу освіту здобув тільки один житель села, Андрейко Леонтій Матвійович (ветеринарну, став доктором ветеринарних наук, викладав у Московському с-г інституті), шестеро – середню: Загребельний Микола Прохорович і Андрейко Л. (педагогічну); Андрейко Микола Кіндратович, Литвин Т. П., Зоря Ф. М., Андрейко Симон Опанасович (агрономічну).

У 1930 році у Зорівці відкрито семирічну школу. Крім двох приміщень початкової школи добавилося третє – хата священика, якого було репресовано за участь у СВУ. До 5 класу семирічної школи поступили також здібні переростки, які пізніше стали педагогами:

• Загребельний Петро Юхимович
• Кріт Гнат Арсенович
• Лисенко Михайло Федорович
• Литвин (Кріт) Марія Наумівна та ін.

Певно, семирічки відкривалися і в інших селах, учителів не вистачало, тож для викладання у молодших класах було відкрито при педагогічних технікумах короткотермінові курси (6 місяців). Набиралася молодь 18-35 років з початковою освітою. Із Зорівки на цих курсах навчалися:

• Зоря Матвій Іванович
• Зоря Михайло Іванович
• Лисенко Михайло Федорович
• Загребельний Мефодій Мефодійович
• Зоря Євдоким Остапович
• Шеремет Степан С. та ін.

Випуск учнів 7 класу. 1949 рік

Для викладання у Зорівку в 1930 році (і наступних) приїхали вчителі, які стали знаними педагогами. Так, 1930 року появилася Лимар Варвара Іванівна, яка працювала в Зорівці до виходу на пенсію (1959 р.), навчаючи початкові класи. Була це чудова учителька, яка запам’яталася як спокійна і врівноважена жінка (вмерла в Золотоноші у 2000 році). У тому ж році в Зорівській школі появився Филь Антон Дем’янович, учитель української та російської мов, з сином Альошею. Випускник Київської консерваторії по класу скрипки (навчався одночасно з Наталією Ужвій). Був на уроці строгий, зібраний, урівноважений. Пояснював зрозуміло, багато встигав на уроці. Вів здоровий спосіб життя. „Морж”, сільський поет. Очолював співочий гурток, де діти співали революційні, народні та пісні на місцеву тематику. Керував також театральним гуртком, виступ у клубі якого чекали з нетерпінням односельці. Завжди ходив охайно, простоволосий. Запеклий мисливець. 1931 року одружився з Фесай Уляною Ларіонівною, вчителькою початкових класів та німецької мови. Запам’яталася сучасникам як добра, врівноважена, зосереджена. Була дуже красива. (Одна з авторок листа драбівських учнів до Леніна в 1923 році, померла в Золотоноші у 2000 році).

Нікогда М.М., учитель хімії і біології

Директорами школи до 1933 року були Матвієнко та Коломієць Андрій Федорович. А в 1933-1941 р.р. – Довгий Олександр Андрійович. 1910 року народження, неодружений, жив з матір’ю при школі. Син священика, закінчив духовну академію, у школі викладав фізику і математику. Дуже добрий учитель, мав підхід до учнів (при ньому хуліганам ставало соромно), за гарні відповіді давав подарунки (зошит, ручку), нікого з учителів і учнів не кривдив; усміхався, хоч був і в цей час сердитий; був душею вчителів; грав на мандоліні й гітарі, організовував вечори відпочинку. Скромний, вів здоровий спосіб життя. Був на війні, де зазнав поранення в ногу; пізніше вчителював у Золотоноші.

Біологію й географію викладав Ткаченко Іван Омелянович, родом з Драбівець. Агроном за спеціальністю, жилавої селянської статури і повадок. Вимогливий, урівноважений, великого значення надавав практичному застосуванню знань. Комуніст, готував учнів до прийому в комсомол.

Максименко Петро Іванович, 1913 року народження, історик, родом з Житомирщини. Вчився пізніше заочно в Харківському педінституті. Багато читав, добре знав історію. У Зорівці вчителював у 1934-1940 р.р. В 1938-1940 був завучем. Комунікабельний, компанійський. Одружився з зорівчанкою, учителькою Загребельною Вірою Юхимівною.

Працювали також:

• Корнієнко Ліда Миколаївна, дочка лукашівського священика, класовод.
• Перетятько Павло Остапович (помер 1998 р.).
• Башуцька Зінаїда Миколаївна, класовод.
• Пономаренко Михайло Макарович, військовий керівник, зорівчанин.
• Зоря Матвій Іванович, класовод, зорівчанин.
• Загребельний Мефодій Мефодійович, класовод, зорівчанин.
• Недуха Михайло Левкович, математик.
• Кулик Ольга Венедиктівна, класовод, з Правобережжя.
• Шеремет Іван Максимович, зорівчанин, вів позакласну роботу.
• Шеремет Мотя Захарівна, дружина Шеремета І.М.
• Зоря Микола Єлисейович, класовод, зорівчанин.
• Зоря Тимофій Іванович, військовий керівник, зорівчанин.
• Загребельна Віра Юхимівна, класовод, зорівчанка.
• Зоря Митрофан Володимирович, класовод, зорівчанин.
• Коломієць Надія Миколаївна, класовод і ін.

З 1936 року у школі почав працювати учителем російської мови та літератури Загребельний Ілля Мефодійович, який учителював у Зорівській школі до 1967 року. Сучасники згадують, що був спокійний, лагідний, справедливий. „Був як батько дітям”.

Випускники довоєнної семирічки згадують, що школа давала добрі знання, зокрема з математики та української мови. При вступі в технікуми та училища зорівські абітурієнти складали з цих предметів вступні іспити, як правило, успішно.

Випускник 1936 року Богма Іван Макарович згадує, що в головному приміщенні школи були 4 класні кімнати, де містилося унаочнення з ботаніки, фізики, хімії. Окремою кімнатою була квартира директора. Біля школи знаходився фруктовий сад. Через дорогу від школи знаходився спортмайданчик, де були: місце для шикування, турнік, яма для стрибків, волейбольний і крокетний майданчики. В 1932-1933 р.р. працювала їдальня, де безплатно харчували, найчастіше кулішем з хлібом. В 1934-1936 р.р. була організована учнівська трудова бригада, яка прополювала хлібні культури. Керівником бригади був Гунько Євмен Йосипович.

Значна частина випускників Зорівської семирічки вступала до середніх спеціальних навчальних закладів (особливо в педагогічні с/г, медичні училища). Деякі йшли навчатися в сусідні школи (наприклад, Шеремет Дмитро Дмитрович і Руденко Поліна Сергіївна – у Великохутірську СШ).

Так, до війни закінчили Золотоніське педагогічне училище більше 20-и зорівчан.

З Зорівської семирічки пішли учительські династії: п’ятеро дітей-педагогів Загребельного Юхима Харитоновича, четверо Богми Макара Мироновича і ін. Частина випускників поступила у військові училища. Деякі з них дослужилися до звання полковника чи підполковника. Це, зокрема, учасники Вітчизняної війни

• Андрейко Михайло Лукович
• Гулеватий Микола Арсенович
• Руденко Микола Пилипович.

Педколектив школи. 1946 рік.

Коли почалася Вітчизняна війна, учителі-чоловіки пішли на фронт, школа не працювала. Лише після закріплення німецької окупаційної влади налагоджується навчання в 1-4 класах. Очолював школу при німцях Зоря Никифор Іванович, учителями працювали Лимар Варвара Іванівна, Зоря Михайло ,Іванович та інші.

Коли німці відступали, то обидва зорівські приміщення школи (земську і попову хату) спалили.

На фронті загинули учителі Зорівської семирічної школи:

• Максименко Петро Іванович, призивався з Житомирщини.
• Ткаченко Іван Омелянович, призивався з Драбівець.

Призивалися з Зорівки:

• Загребельний Мефодій Мефодійович
• Зоря Тимофій Іванович
• Шеремет Іван Максимович.

Коли німців вигнали, то на території Зорівської сільської ради залишилося одне приміщення школи – сотниківське. Тому під класи були обладнані різні хати по селу. Спочатку їх було 6, пізніше - 4. Це, в основному, колишні куркульські хати. Одна біля Денисенка В. П., друга - на теперішньому городі Кузьменко Параски Андріївни, ще одна там, де живе Стеценко Григорій Григорович.

Учнів було багато (у 1950 році – 411 осіб), тому часто навчання проводилося у 2 зміни. Умови освіти були важкі. Навчалися, як вище сказано, у пристосованих приміщеннях, не вистачало підручників, не було паперу і чорнила. Чорнило часто робили із сажі, бузини, іноді добували із мін червоний порошок (внаслідок чого багато дітей калічилося). Часто діти писали на шпалерах, газетах, обгортковому папері. Майже всі уроки конспектувалися. Але хто хотів учитися, той здобував добрі знання.

З жовтня 1943 року директорами школи працювали:

• Загребельний Микола Прохорович (1943-1945)
• Шаповалов Дмитро Федотович (1946-1947)
• Скрипець Яків Парфентійович (1947-1953)
• Липа Григорій Андрійович (1953-1956)
• Богма Іван Макарович (1956-1980)
• Хоменко Михайло Федорович (1980-1995)
• Шепель Юрій Анатолійович (з 1995)

Багато учителів до травня 1945 року перебувало на фронті. Педагоги й учні в цей час жили військовими подіями. Слідкували за лінією фронту, раділи успіхам Радянської Армії. Збирали гроші для Збройних Сил. Вчили патріотичні пісні, вірші, частівки, гордилися героями війни, про яких писали в газетах, з ненавистю говорили про фашистів, їхнього фюрера Гітлера. Подобалися учням частівки на кшталт:

Гітлер булки захотів

З нашої пшениці.

Замість булки ми дали

Гітлеру по пиці.

Педколектив школи. 1960 рік

 У післявоєнній семирічці працювала значна частина корінних жителів:

• Загребельний Ілля Мефодійович
• Загребельний Микола Прохорович
• Лисенко Михайло Федорович
• Пономаренко Сергій Артемович
• Кріт Гнат Арсенович
• Кріт Марія Наумівна
• Сахно Марфа Сильвестрівна
• Шавлак Дмитро Олексійович
• Друшляк Поліна Сергіївна
• Андрейко Ганна Костівна
• Шеремет Ольга Захарівна
• Загребельна Ганна Яківна
• Загребельна Даша Юхимівна
• Нікогда Михайло Миколайович
• Гринь (Кобильська) Ганна Микитівна
• Гулеватий Михайло Григорович
• Зоря Матвій Іванович
• Кикоть Надія Василівна
• Загребельна (Хоменко) Ганна Іллівна

Більшість з них учителювала і в середній школі (з 1957 року). Приїжджі вчителі часто мінялися, попрацювавши кілька років. Це, зокрема, хрущівці і лукашівці Андрющенко Настя Іванівна, Тараненко Тетяна Трохимівна, Кудрицька Євдокія Кирилівна. Пізніше вони працювали в Хрущівській школі. З 1948 року почала працювати в Зорівці молода вчителька фізкультури Андрющенко (Косенко) Любов Іванівна, яка вийшла на пенсію в 1983 році. Продовжувала працювати класоводом Лимар Варвара Іванівна. До 1951 року працювала вчителька французької мови Любченко Ольга Михайлівна, колишня артистка, яка захворіла на склероз і, знаючи іноземну, стала викладати в Зорівці французьку мову. З 1951 року, коли її замінила Павленко (Нікогда) Ганна Федорівна, іноземною мовою в Зорівській семирічці знову стає німецька. Як бачимо, мова вивчення пристосовувалася до наявного спеціаліста.

Головне приміщення школи 1959 рік.

В 1946-1947р.р. завучем був Дзябенко, пізніше до 1951 року – Кучма Варвара Федорівна. Її замінив досвідчений учитель російської мови і літератури Загребельний Ілля Мефодійович. Працювали в Зорівській семирічній школі також Скрипець Ірина Григорівна („росіянка”), Трюхан Наталія Яківна (математичка) та ін.

З післявоєнних директорів найбільше часу і зусиль доклав для становлення Зорівської семирічної школи Скрипець Я. П. (історик). Крім великої організаційної роботи в школі, він проводив і громадську роботу, зокрема, керував драматичним гуртком у клубі.

У школі велася методична робота. Методоб’єднанням учителів початкових класів керувала Лимар В. І., учителів мови і літератури – Загребельний І. М., учителів математики – Лисенко М. Ф.

Працювали гуртки. Крім предметних, діяли драматичний (керівник Любченко О. М.), балетний (Нетудихатка Ганна Ларіонівна), струнний (секретар школи Зоря Михайло Тарасович), нумізматичний (Скрипець Я. П.). Слід сказати, що участь в гуртках була заохоченням для учнів, і в наказі по школі говорилося, що „учень, який має 2 незадовільні оцінки, з гуртка виключається”.

Учні відзначали радянські свята, на яких співали пісень про Сталіна, партію, військові пісні, танцювали (часто без музичного супроводу), ставили інсценівки. Члени фізкультурного гуртка під керівництвом Косенко Л. І. показували на сцені „піраміди”.

Учителі не тільки вчили дітей, а й проводили велику культосвітню роботу: читали лекції, ставили концерти, п’єси, організовували тематичні вечори тощо.

Учні часто ходили на роботу в колгосп: збирали довгоносиків на цукрових плантаціях, ламали качани і ін.

У 1956 році директором Зорівської семирічної школи стає Богма Іван Макарович. Робиться спроба докорінно переобладнати школу. За підтримки сільського начальства дирекція добивається для школи статусу середньої. Так з вересня 1957 року і по сьогоднішній день Зорівська школа функціонує як середня. Але для того, щоб діяла десятирічка, потрібно було зміцнювати матеріальну базу, зокрема, забезпечити школу приміщеннями. Того ж 1957 року стає до ладу шкільне приміщення в колишній лазні (біля Придатка Михайла Михайловича). У 1959 році методом народної будови, за участю батьків, учителів та учнів-старшокласників, споруджується глинобитне приміщення, де розміщуються фізичний та хімічний кабінети. В 1963-1964р.р. до „лазні” добудовуються ще дві цеглові класні кімнати і просторий спортзал. Колишня лазня стає центральним приміщенням школи. Тут також була учительська, бібліотека, зброярня для військової справи. У 1960 році школа дає перший випуск: два десяті класи у кількості 44 осіб (класні керівники Хоменко М. Ф. І Нікогда М. М.). Серед випускників були жителі п’ятьох сіл: Зорівки, Чернещини, Лукашівки, Хрущівки і Кривоносівки.

За директорування Богми І. М. педагогічний колектив у значній мірі склався з місцевих учителів. Дирекції школи вдалося згуртувати педколектив, створити в ньому здоровий морально-психологічний клімат, зробити його керованим. Цьому сприяв і прийнятий у 1958 році „Закон про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти”, яким передбачалось запровадження в країні не тільки обов’язкової середньої освіти, але також перетворення існуючих 10-річних шкіл на 11-річні загальноосвітні трудові політехнічні трудові школи з виробничим навчанням.

У школі створюється виробнича бригада, одна з перших в районі, яку очолював Нікогда М. М. Члени виробничої бригади вивозили в колгоспі перегній, доглядали за с/г культурами. Крім того, Нікогда М. М. разом з учнями розбив біля школи дослідні ділянки, заклав різноманітні досліди. Діти вели спостереження. Завдання для роботи брали в дослідних станціях Драбова і Пальмири. Діти виступали із звітами, возили добротні експонати на виставку. Про зорівських дослідників заговорили у верхах. Це була для школи приємна сенсація. Учнів навчали якоїсь виробничої професії. Після закінчення школи видавали свідоцтва про присвоєння певної кваліфікації. У 1960 році випустили шоферів, у 1961 – рільників, у 1962 – плодо-овочеводів, у 1964 – тваринників-механізаторів, у 1965 – механізаторів-рільників. (В кінці 1970-х – в 80-х роках випускали трактористів).

Вирощував Нікогда М. М. з учнями і кролів. Переїхавши в Золотоношу, новатор став працювати в райвно інспектором з біології та трудового навчання. А практичний досвід, набутий в Зорівці, став добрим підґрунтям для налагодження дослідницької роботи вже в межах району. Наступники Нікогди М. М., особливо Горбань Зіна Василівна, старалися працювати в такому ж дусі. Відтак виробнича бригада Зорівської СШ ставала призером виставки в Києві по вирощуванню с/г культур та догляду за тваринами.

У 80-і роки було вказівкою згори відновлено кролівництво, і кролівники школи щороку здавали по 30-50 голів кролів. Дослідні ділянки давали прибутку до тисячі карбованців. Ці гроші рішенням батьківського комітету використовувалися для закупівлі одягу та взуття дітям з малозабезпечених сімей, а також для зміцнення матеріальної бази школи.

Багато зусиль і старання приділяв учительський колектив у 60-70-х роках вивченню основ наук. Рідну мову і літературу викладало почергово кілька вчителів, які, на жаль, особливо в старших класах, часто мінялися. В Зорівській СШ починали свою педагогічну діяльність словесники, які пізніше досягли великих успіхів у праці. Це Полушкіна Людмила Семенівна, доктор філологічних наук, професор Київського університету, учителі-методисти Одарченко Віра Іванівна (м. Золотоноша) та Артеменко-Загребельна Катерина Василівна (м. Сміла). Два десятиліття викладали українську мову та літературу в школі сестри Шеремет Ольга Захарівна (активна учасниця учительської самодіяльності) та Наминанік Марія Захарівна.

Російську мову та літературу в середніх класах читали завуч Загребельний Ілля Мефодійович, (до 1967 р.) спокійний і врівноважений педагог, що давав ґрунтовні знання, та Друшляк Поліна Сергіївна, яка мала артистичні й ораторські здібності. В старших класах читали російську словесність Нікогда Г. Ф. (часто проводила літературні вечори), Дика Євдокія Романівна (добра, ввічлива, ерудована вчителька. З 1967 по 1976 – завуч школи. Багато уваги приділяла позакласній роботі. Її зусиллями був підготовлений перший у школі КВК) та ін.

Сильна була фізико-математична ланка в школі, яку репрезентували Богма Іван Макарович, Лисенко Михайло Федорович, Шеремет Дмитро Дмитрович, Дикий Іван Макарович, Хоменко Михайло Федорович. Їхні учні показували добрі знання при вступі в інститути і технікуми, на предметних олімпіадах. Так, учні Руденко Валерій та Загребельний Михайло (випускники 1973 року) виборювали перше місце на районній олімпіаді з фізики та 4 на обласній (учитель Хоменко М. Ф.)

Учителі біології і хімії мінялися. Добру славу залишила після себе хімічка Веремій Мотрона Василівна, енергійна і віддана своєму предметові вчителька. Пізніше хімію і біологію викладала Горбань З. В., яка віддала Зорівській СШ 30 років. Добилася певних успіхів. Особливо заслуговує на увагу її досвід робити на навчально-дослідних ділянках.

На високому рівні велося викладання історії і суспільствознавства, в чім велика заслуга Богми Таїси Яківни та Хоменко Г. І. Богма Т. Я. викладала також німецьку мову, а Хоменко Г. І. – географію. З 1966 року географію почав викладати фахівець Кріт Г. А.

Перші дві вчительки були також активні в позакласному житті, проводили історичні та географічні вечори, заходи на суспільно-політичні та морально-етичні теми.

З 1968 року у школі замість німецької уводиться англійська мова. Першою вчителькою англійської мови була Богма Людмила Іванівна. Її замінив Денисов Володимир Васильович. Учителі іноземної мови часто мінялися, стан викладання у зв’язку з цим був не завжди на належному рівні (проте це не завадило учениці Згурі Любі (випускниці 1973 року) зайняти призове місце на районній олімпіаді). Часта зміна „іноземців” тривала до 1983 року, коли почав учителювати Розсоха Анатолій Михайлович.

Багато зусиль доклали для викладання фізкультури та позакласної спортивно-масової роботи Гулеватий М. Г. та Косенко Л. І. Особливо пожвавилась спортивно-масова робота з уведенням у дію спортзалу (1964 р.). Тут діти грали в волейбол, баскетбол, настільний теніс тощо. Узимку працював спортзал без вихідних. Улітку змагання переносились на подвір’я. Модно було вижимати гирі, які знаходилися біля школи. Гирьовий спорт практикувався навіть на перервах.

У початкових класах викладало багато учителів, в основному місцевих. Одні педагоги ішли на пенсію, інші їх заміняли, прибуваючи з-за меж Зорівки.

У 60-70 роках початкові класи вели Зоря Матвій Іванович, Сахно Марфа Сильвестрівна, Кобильська Ганна Микитівна, Загребельний Микола Прохорович, Дерипаска Віра Леонтіївна, Бульченко Катерина Степанівна, Пономаренко Сергій Артемович, Кріт Марія Наумівна.

Цікаву і змістовну, зокрема, позакласну роботу проводили учителі музики і співів Кикоть Надія Василівна, Рибак Микола Петрович, Артеменко Ганна Василівна, Бутенко Петро Петрович. Працювали хори, ансамблі. А Рибак М. П. створив духовий оркестр із старшокласників, який брав участь у святах, концертах, а також похоронах.

Взагалі позакласна робота була поставлена на високий рівень. У ній брали участь як учні, так і вчителі. Так, до 100-річчя з дня смерті Шевченка (березень, 1961 року) учень 9 класу Курятник Петро вирізав з дерева бюст Шевченка, за що одержав премію сумою в 10 крб. По-святковому відзначали 150-річчя від дня народження Т. Шевченка в 1964 році. Була створена ювілейна комісія, яка відзначила кращі учнівські номери, особливо заслуговує на увагу читання напам’ять поеми „Наймичка” Гарбуз Катериною. А для дорослих в сільському Будинку культури було показано силами вчителів драму Шевченка „Назар Стодоля”. Проводилися розважальні вечори (Кикоть Н. В.), історичні (Богма Т. Я.), поетичні (Нікогда Г. Ф.) тощо. Деякі заходи стали традиційними. Так, вечір цікавої фізики проводився у 1962-1980 р. р. (учитель Хоменко М. Ф.). Учні виготовляли саморобні вироби і дарували фізичному кабінету. Працював кіно- і фото- гуртки.

Школа першою в селі придбала телевізор (1962 рік), який був встановлений у фізичному кабінеті. Сюди вечорами збиралося більше півсотні глядачів, не тільки з числа учнів, а й дорослих. Важливою подією 60-х років було відкриття Малої Третьяковки. Перед учнями постала добре обладнана класна кімната. У красиві рамки були заправлені репродукції картин. Богма Т. Я. і Хоменко Г. І. підготували екскурсоводів, почергово діти відвідували цей чудо-клас. Тут проводилися уроки історії (по темі „Культура”), образотворчого мистецтва, літератури.

Коли головою колгоспу став Денисенко Василь Петрович, керівництвом села і дирекцією школи ставиться питання будівництва нового типового приміщення школи. Будівництво тривало з 1964 року, і з великими потугами школа стала до ладу в листопаді 1968 року. З другої чверті 1968-1969 н. р. навчання почало проводитися в новому приміщенні на 405 місць. Кількість учнів тоді становила 380 осіб, але початкові класи лишилися на деякий час в старому приміщенні (на Сотниківці). Починається робота по обладнанню кабінетів. Велику допомогу подало правління колгоспу „Комуніст”, учителі ж брали участь в облаштуванні кабінетів. Невдовзі постали три кабінети з автоматизованими ТЗН (фізичний, історичний, біологічний). Це були перші типові класи серед сільських шкіл Золотоніського району. В 1972 році в Зорівській СШ пройшла показова нарада директорів шкіл району, які ознайомилися з роботою автоматизованих класів.

Разом з тим проведено озеленення шкільного подвір’я. Були завезені саджанці декоративних та фруктових дерев, серед них чимало екзотичних.

 Восени 1973 року в школі стався великий вибух на кухні: зірвався водонагрівач (вибух був біля 1 т. бомби). Вибило майже половину дверей першого поверху (ліве крило), а вікна були побиті всі. В фізкабінеті навіть підняло трохи панель. Вибух стався вночі, внаслідок недогляду сторожа. Уранці школа почала заняття. Уроки вели вчительки, а вчителі- мужчини разом з колгоспними будівельниками робили ремонт.

 Колгосп (голова правління Анацький Б.Г.) відгукнувся на цю трагедію позитивно (допоміг будівельними матеріалами і робітниками). За дві доби пошкодження були ліквідовані, і коли згодом приїхали представники райво, то й не помітили, що щось відбулося. Перемогла дружба й злагода педколективу, а також виручка колгоспу. 

З 1971 року вводиться початкова військова підготовка. Оформляється кабінет ПВП та зброярня. Пізніше стає до ладу тир і військове містечко з окопом, вишкою, смугою перешкод. Учителі ПВП (Гулеватий М. Г., Бутенко П. П., Мисенко М. І., Діхтяренко В. В) робили велику роботу по військово-патріотичному вихованню учнів. Так тривало до початку 90-х років.

З 1976 року у школі започатковується тракторна справа. Хоч навчання проводилося в пристосованому приміщенні (колишня сільська рада), щороку юнаки-випускники отримували права тракториста-машиніста (учитель Андрійко І. М. і ін.). У школі був гусеничний і колісний трактори. Далі працювала виробнича бригада; восени в позаурочний час учні допомагали колгоспу в збиранні урожаю (обривали яблука, горіхи, збирали помідори, ламали та чистили кукурудзу...). На осінніх роботах заробляли 2-3 тис. крб., що йшли на спецрахунок. Крім цього, учні школи під час оголошених місячників збирали і здавали вторчормету щороку в середньому 20-30 т. металобрухту, а іншим заготівельним організаціям – по тонні макулатури. Отримані за здану сировину кошти надходили на спецрахунок (оплата екскурсій, допомога дітям з малозабезпечених сімей, зміцнення матеріальної бази школи).

З 1974 року до ладу стає шкільна їдальня (до цього був буфет). Це пов’язано з роботою груп продовженого дня. Вихователями ГПД працювало багато  вчителів. До них приєднуються вчителі Чернещинської початкової школи (після  приєднання Чернещини до Зорівки в 1974 році Чернещинську школу було ліквідовано) Ряболус Марія Трохимівна та Ткаченко Катерина Антонівна, а також Гулевата Катерина  Якимівна, яка до цього працювала бібліотекаркою (в 1978 році шкільну бібліотеку  очолила Тетьора Надія Олексіївна, бібліотекар за фахом). Успішно працювало методоб’єднання  вихова-телів ГПД (керівник Хоменко Г.І.)

 Слід сказати, що в 70-х роках в роботі всієї радянської школи  поруч з позитивним було багато формалізму, доктринерства, заідеологізованості.  Так, двічі на місяць в обов’язковому  порядку для вчителів проводилися політзаняття, що відволікало від основної роботи.  Були завжди тимчасові кличі, виділялась якась одна грань в педагогічній діяльності  й ідеалізувалась. Це такі, як активність і самостійність учнів на уроці, впровадження  ТЗН, проблемне навчання, індивідуальний підхід і ін. Процвітала процентоманія.  Стан роботи вчителя оцінювався в залежності від кількості незадовільних оцінок  з його предмета. Це негативно впливало на об’єктивність  оцінювання знань учнів. 

 Переборюючи ці перепони, педагогічний колектив старався об’єктивно  підходити до навчально-виховного процесу. Велику допомогу дирекції школи подавала  профспілкова організація (до 1966 голова профкому Загребельний М.П., 1966-1973 - Кріт Г.А., 1973-1984 - Гулеватий М.Г., 1984-1987 - Пшиченко В.М., з 1987 - Юрченко О.О). Профком проводив виробничі наради, на яких ставилися питання про  стан проведення певних предметів або позакласних заходів. Причому, такі наради  довго готувались, відбувалося відвідування уроків вчителями і керівниками школи,  потім розглядалось питання. Така робота підтягувала вчителів, заставляла працювати  над собою, поширювався передовий досвід, кращі уроки були зразком для інших.  Всі вчителі знали, хто як працює, які в кого уроки.

 Зверталась увага на самоосвіту вчителів. З 1975 року почалася  проводитися атестація вчителів, що позитивно вплинуло на підвищення майстерності  педагогів.

 У школі працювала комсомольська організація, яка, попри ідеологічну  зашорошеність, сприяла покращенню успішності та дисципліни учнів. За час існування  середньої школи працювало біля 20 комсоргів, які вибиралися з рядів передової  учнівської молоді. Першим комсоргом Зорівської середньої школи була Верба-Лисенко  Надія (1958 рік), а останнім - Ковба Іван (1991 рік).

 У 1979 році вийшло положення про учнівський комітет школи. Якщо  комсомол охоплював учнівську молодь віком від 14 років, то учком здійснював  керівництво усім учнівським колективом. Він на своїх засіданнях заслуховував  питання успішності і самоврядування, проводив організаційну і самоосвітню роботу.  Першим головою учкому був Лада Віталій. Активно працювали також такі голови,  як Коваленко Шура, Гладка Люба, Мисенко Світлана і ін. Учком активно працював  до початку 90-х років.

 Стан навчання і виховання учнів час від часу аналізувався по  місцевому радіомовленню, так що все село було обізнане з життям школи. 

 В кінці 60-х років вводиться посада організатора позакласної  роботи. Вперше цю посаду обійняла Артеменко К. В. , яка до цього працювала піонервожатою.  Активна, цілеспрямована, працелюбна, вона багато зробила для позакласної роботи.  Саме Артеменко К. В., а також Хоменко М. Ф., ще в 1965-1967 роках зробили з  учнями туристські походи на батьківщину Т. Шевченка та Б. Хмельницького. В цей  час починаються екскурсійні поїздки по містах-героях та інших визначних місцях.  З того часу наші учні побували в Москві (4 рази), Ленінграді (тричі), Севастополі  (двічі), Волгограді (двічі), Феодосії, Одесі, Кишиневі, Новоросійську, Ялті,  Вінниці, Карпатах, Єревані, Умані, Переяславі-Хмельницькому. Майже кожного року  учні відвідували батьківщину Т.Шевченка і Б.Хмельницького, місця Корсунь-Шевченківської  битви, Київ, Черкаси, Канів. Усі екскурсії фотографувалися, виготовлявся альбом-звіт  і здавався у Ленінську (тепер - Музейну) кімнату.

У Волгограді. 1973 рік

У Севастополі. 1983 рік

У Єревані. 1986 рік

У Карпатах. 1987 рік

У Ленінграді. 1982 рік

У Москві. 1989 рік

У Києві. 2001 рік

 1972 року організатором позакласної роботи став Хоменко М. Ф., піонер вожатою Богма В. М. Тоді ж активізується позакласна робота (працював хор, танцювальний гурток, який очолювала Анацька Ніна Михайлівна, почав активніше діяти драмгурток).

 У 1976 році за сімейними обставинами полишає школу Дика Є. Р., а на посаду завуча було поставлено Богму І. Н.

 Так сталося , що багато учителів школи були майже ровесниками, і в 80-их роках масово виходять на пенсію. Їх місця займають нові вчителі, багато з яких працює і зараз.

 1980 року в педагогічний колектив вливаються відразу 7 нових учителів: „ росіяни” Хосрошвілі Марина Сергіївна та Костогриз Тетяна Олександрівна, фізик Нерух Микола Олександрович, „іноземець” Трусов Георгій Михайлович, військовий керівник і географ Мисенко Михайло Іванович, математик і технік по ремонту ТЗН Кріт Микола Гнатович, музикант Ткаченко Іван Іванович. Колектив відчутно помолодів. З приходом у1981 році Іванчі Віри Павлівни і Скорик (Максюри) Ольги Іванівни молодих наставників стає ще більше. Вони вносять новий вогник в роботу школи. За їх участю працює школа молодого вчителя, організовуються позакласні та позашкільні заходи в школі та в сільському Будинку культури.

Ветерани війни. 1975 рік.

 З 1980 року директором школи стає Хоменко М. Ф., а організато-ром „росіянка” Хосрошвілі М. С., яка через 2 роки передала справу Неруху М. О. Взагалі після виходу на пенсію Дикої Є.Р. і Друшляк П.С. (1976, 1977 р.р.) вчителі російської мови і літератури дуже часто мінялися. До початку 90-х років їх змінилося 15 осіб. Працювали вони в основному недовго: рік-два. Найбільше з них затрималися в школі Гарієвич Наталія Аркадіївна і Третельницька Маргарита Іванівна (по 4 роки), які внесли оригінальність у підході до викладання предмета і до учнів. З 1993 року російську мову і вже не російську , а зарубіжну літературу читала історичка Гунько Ольга Анатоліївна, а після її виїзду ці предмети розділили між українськими мовниками.

Подібна ситуація була з англійською мовою, поки не прийшов у 1983 році Розсоха Анатолій Михайлович, який замінив добродушного й оригінального Трусова Г.М. Пішли на пенсію українські словесники Шеремет О. З. (1978), Наминанік М.З. (1987). Їм на зміну приходять молоді вчителі Богма В.М. (піонервожата-заочниця), Савенко Валентина Олександрівна (1985), Ткаченко Тетяна Павлівна (1986), Пшиченко Наталія Іванівна (1987. Спочатку працювала піонервожатою), Шепель Валентина Василівна (1991).

Зазнала зміни і фізико-математична ланка. Десять років пропрацював фізиком Нерух М.О. (з них 8 років був організатором). З 1982 року працює техніком, а потім учителем фізики і математики Пшиченко Віктор Михайлович. Спочатку вихователем ГПД, а з 1988 чистим математиком працює Іванча В.П. У 1991 році приходить у школу кваліфікований учитель інформатики і фізики Шепель Юрій Анатолійович, який обладнує кабінет інформатики.

Зустріч випускників 1967 року випуску 1977 рік.

Омолоджується початкова ланка (класоводи і вихователі ГПД). Появляються випускники педучилищ: Скорик (Максюра) О.І. (1981), Юрченко Олександр Олександрович (1984), Філоненко (Юрченко) Наталія Миколаївна (1985), Дзюбло (Лисенко) Катерина Дмитрівна (1986), Розсоха Людмила Миколаївна (1990).Перекваліфіковується  на класовода Пшиченко Н.І.

 1984 року приходить у школу молодий фізкультурник Діхтяренко  Віктор Васильович, який за підтримки дирекції школи переобладнує спортмайданчик,  вносить нове дихання в спортивно-масову роботу.

 Після виходу на пенсію в 1979 році кавалера ордена Трудового  Червоного Прапора Богми Т.Я. всі уроки історії читає Хоменко Г.І. Вогник у виховній  роботі в ГПД передає в „спадщину” Іванчі В.П. Учителька історії досягає відчутних  результатів у роботі. Вивчається і узагальнюється її передовий педагогічний  досвід по активізації розу-мової діяльності учнів на уроці, їх самостійності.  Учні Хоменко Г.І. захищали честь району з географії (Зоря Ганна (випускниця  1964 р.), Богма Іван (1967 р) ) та з історії (Сухомудренко Володимир (1977 р),  Хоменко Олександр (1984р)). Хоменко Г.І. веде велику пошукову роботу з учнями  (зокрема, записує спогади фронтовиків ), бере активну участь в громадському  житті села.

 Наставниці присвоюється звання старшого вчителя, вона нагороджується  грамотою Міністерства освіти УРСР, їй присвоюється звання Відмінника народної  освіти УРСР. 1995 року, після 41-ого року пед. діяльності, Хоменко Г. І. виходить на заслужений відпочинок. Її естафету підхоплюють Гунько Валентин Петрович та Гунько Ольга Анатоліївна (з 1998 історик школи- Андрейко Тетяна Костянтинівна). 

Новорічний вечір. 1976 рік

Після закінчення заочного навчання кваліфікацію географа дістає Максюра О.І. 

1991 року в школу приходить Гаркуша Тетяна Семенівна, вчителька хімії і біології, що за замінила Горбань З.В., яка за багаторічну працю, особливо на навчально-дослідних ділянках, була нагороджена Грамотою МО УРСР.

Із вчителів старшого покоління слід згадати Андрейка І.М., який читав трудове навчання. Він багато зробив для оформлення кабінетів як тесляр і художник-оформлювач. З 1990 року трудове навчання почав читати Кульбачний Олександр Васильович, який працював до 1998 року. Після нього для навчання хлопчиків кваліфікованого трудовика у школі, на жаль, немає. Обслуговуючу працю дівчаткам читає спеціаліст Розсоха Л.М.

  Зі вступом Хоменка М.Ф. на посаду директора керівництво школи великої ваги починає надавати господарській частині, що є доброю опорою в навчально-виховній роботі. Було обгороджено шкільне подвір‘я і город, після чого вони набрали більш окультуреного вигляду. Обладнали географічний майданчик. Школа мала 2 трактори: гусеничний і колісний. (Трактористи мінялися, але найдовше працював Дем‘яненко Микола Антонович.) Проте для колісного трактора, який виконував не тільки навчальні функції з тракторної справи, а й господарчі, не було гаража. В короткий термін він був добудований до шкільного сараю. Для зберігання овочів для шкільної їдальні було споруджено льох (проектувальник і будівельник Андрейко І.М.). З дощок побудували крільчатник, приміщення для зберігання макулатури. Для проведення занять на свіжому повітрі звели „зелений” клас. Були добудовані тамбури біля кухні та фізкультурного кабі-нету.

Урок фізики проводить Богма І.М. 1979 рік

 У 80-х роках великої уваги надається зміцненню матеріальної бази школи. Місцеве господарство школі кошти відпускало, адже колгосп був мільйонером, а ось достати обладнання, зокрема меблі, було важкою справою.

Проте, хоч із  труднощами, меблі поступали. Ними було облаштовано математичний, іноземний, історичний та інші кабінети. Ведеться робота по оформленню кабінетів. Особливо це інтенcивно проводиться в кабінеті іноземної мови (зав. кабінетом Розсоха А.М.), в математичному, зав. кабінетом якого після виходу на пенсію Відмінника народної освіти УРСР Дикого І.М. стає Іванча В.П., і у фізичному, де зав. кабінетом Пшиченко Віктор Михайлович випалює на дереві портрети фізиків, робить самостійно умеблювання, прикрашає декоративно стіни і двері. Оформлюються інші кабінети.

 Робиться ремонт підлоги, заміна плафонів. Інтенсивно закуповуються ТЗН, на які тоді була велика мода. Діапроектори, графопроектори тощо заповнюють всі кабінети.

 У 1990-1992р.р. силами місцевого колгоспу було побудовано приміщення трудового корпусу. Велику участь у його оформленні взяв учитель трудового навчання і тракторної справи Кульбачний О.В. У приміщенні було оформлено майстерню по дереву і металу, кабінет профорієнтації і лекційний зал, кабінет обслуговуючої праці і малювання. Сюди ж перебралася шкільна бібліотека з просторим книгосховищем на 22 тисячі книг (зараз книжковий фонд становить 17 тисяч примірників). 1995 на базі трудового центру Зорівської СШ було проведено нараду директорів Золотоніського району. Учасники наради відзначили добре оформлення, оснащення та великі потенційні можливості трудового корпусу.

Юні кролівники. 1981 рік

Учителі брали активну участь у громадському житті села. Під час радянських свят виступали на мітингах з промовами, читали лекції в клубі, брали участь в художній самодіяльності (у хорі, вокальному ансамблі, драматичному гуртку). Так, за активної участі вчителів були підготовлені такі вистави, як „В степах України ”, ”Фораони”, ”Назар Стодоля” та ін. Активними учасниками гуртка були Юрченко О.О., Хоменко М.Ф., Богма В.М., Скорик (Максюра) О.І., Нерух М.О., Савенко В.О., Іванча В.П., Гарієвич Н.А., Хоменко Г.І., Дикий І.М. Учні школи для жителів села на радянські свята ставили концерти. Традиційно три старші класи чергово готували кон-церти до 7 листопада, 23 лютого і 8 березня.

 Художні керівники сільського Будинку культури одночасно були і вчителями музики, тому їхня робота була продуктивною. Після Ткаченка І.І. художню самодіяльність села і школи 6 років очолював Кольчієнко Василь Миколайович. Був це талановитий музикант, вимогливий і педантичний керівник. У 1989 року педагогічний колектив узяв велику участь у відзначенні 175-річчя від дня народження Т.Шевченка. Був це період національного відродження, і на цій хвилі активне відзначення ювілею Кобзаря ініціювалося згори. Тоді сам заврайвно Клименко В.Ф. ходив у вишитій сорочці, говорив про українське відродження і спонукав до цього підлеглих. Демократичні ідеї просочували суспільство. Інспектори райвно замість колишнього менторства при зустрічі з учителями тисли руки і старалися  показати себе на одному рівні з підлеглими. Але це – коли не торкалося підвалин комуністичної ідеології. Так, наприклад, у 1990 році, перед Жовтневим, 11 клас ставив концерт для учнів. Художні номери були натхненні національною ідеєю. Ось виходить ведуча Боголюбська Людмила і оголошує: „А зараз прозвучить український національний гімн „Ще не вмерла Україна ”. Його слухають стоячи ”. Всі підводяться, в тому числі і директор школи. Тільки голова сільради сидить. А через кілька днів директора викликали в райвно і виставили на килим, картаючи в потуранні „ націоналістичним вилазкам”. Проте процес був незворотній. Навесні 1991 року випускники на асфальті перед школою намалювали тризуб, який дратував сільське начальство, а восени 1991 року, після проголошення Незалежності, новий організатор Розсоха А.М. разом з Кольчієнком В.М. замість традиційного концерту „Слава Жовтню” організували Конкурс української пісні . Звучали „Боже великий, єдиний”, „Ще не вмерла Україна”, „Ой у лузі червона калина” та інші патріотичні пісні. У хлопців у руках майорів національний прапор та Тризуб. То було торжество національного відродження. Ейфорія Незалежності.

Приміщення школи. 1982 рік

 Створюється дитяча організація „Романтик” на засадах українського Пласту.

 У школі ведеться виховна робота на основах народознавства. Проводяться традиційні вечорниці, українознавчі виховні години. Цією роботою активно керувала організатор Максюра О.І.( 1992 – 1995р.р ). Так у 1992-1993 н.р. кращі виховні години були: „Без красуні калини нема України”, 3 клас, Шепель В.В; „Стелися, барвінку”, 8 клас, Хоменко Г.І.; „Тополя”, 9 клас, Іванча В.П.; „Державні символи України”, 10 клас, Ткаченко Т.П.; „Прислів‘я, загадки і приказки нашого краю”, 5 клас, Пшиченко В.М.; „Щедрівки і колядки ”, 1 клас, Філоненко Н.М.

 Уводяться факультативи з народознавства, відбувається повернення до забутих традицій. Але з часом це захоплення проходить. Національні мотиви переходять на уроки української літератури, історії, музики, позбуваючись етнографізму і наповнюючись патріотичною ідеєю.

Ленінська кімната перетворюється на Музейну. Тут вміщуються описові матеріали, фотографії з історії села та школи, упорядковуються альбоми, випущені в попередні роки з цієї тематики.

1995 року Хоменко М.Ф., ветеран педагогічної праці, Відмінник народної освіти, відзначений Грамотою МО УРСР, ініціатор багатьох впроваджень, що стали традиціями школи, виходить на пенсію. Директором Зорівської СШ стає Шепель Ю.А., який ще в1991 році оформив кабінет інформатики і почав викладати новий предмет на про-фесійному рівні. (Завучем школи в 1993 році призначено Розсоху А.М.)

Смачна буде каша. 1982 рік

В 1995 році організаторам призначають Гунько О. А. Вона вносить багато  нового й оригінального в позакласну роботу. Значний пласт позакласних заходів з плечей класних  керівників перевалює на свої. Проводить  заходи з трьома віковими групами окремо,  готує з музикантом Гудименком Іваном Вікторовичем (з 1994р.) концерти до Дня Українського війська,8 Березня,  уносить новизну в проведення Дня вчителя („вогником”),  Нового року (КВК) і ін.

 Змінюється законодавча база школи. Верховна Рада ще у червні 1991 року вводить  закон УРСР „Про освіту”. Згідно цього закону обов’язкове  навчання запроваджується до досягнення учнем 15 річного віку. У цьому віці учні,які 2 роки були другорічками, могли бути відраховані зі школи . Спочатку це вчителями сприйнялось позитивно:  була можливість позбутися нестаранних і недисциплінованих учнів. Проте в соціальному плані це дало негативні наслідки.  Значна частина неповнолітніх опиняється за стінами школи.  В той же час їх не працевлаштовують. Збільшилась дитяча злочинність.  Пізніше цей пункт закону був змінений. Загальна середня освіта знову стала обов’язковою. 

 Ейфорія незалежності швидко проходить. У зв’язку  з об’єктивними  та суб’єктивними причинами поглиблюється економічна криза.  Вона відчутно відбилась на освіті. Скорочується фінансування школи. В обріз  дають вугілля на опалення, не виділяють коштів на ремонт. Про розширення навчально-матеріальної  бази уже й не говориться. Падає заробітна плата вчителів . В 1995-1996 н.р останній  раз дали компослуги. Починається скорочення педагогічних кадрів. З 1996 року  у школі ліквідували групи продовженого дня, з 1997 року - ставки соціального  педагога (ввели її з 1993 р), лаборанта, педагога-організатора  (колишнього вожатого). Скоротили навчальні плани, аби менші були навантаження  вчителів. У 1997 році постійно радили учителям на зимових і весняних канікулам  іти у відпустку за власний рахунок,бо район був у силах проплатити тільки 88% від бюджету. В 1997 та 1998  р. не виплачували зарплати. В школі з ініціативи профкому (голова Юрченко О.  О.) була створена комісія по спорах,  яка судилась з адміністрацією. У серпні 1998 р. за постановою суду було виплачено  кошти за 7 місяців затриманої зарплати. Незважаючи на економічні негаразди, педагогічний колектив прикладав зусилля, щоб навчально-виховний процес проходив на належному  рівні.

Педколектив школи. 1982 рік

КВК.. 1984 рік

 У травні 1997 року відбулося святкування 40-річчя Зорівської СШ та 110-річчя Зорівської  шко-ли взагалі. Святкування проходило в Будинку культури. Зібралися учні попередніх  випусків, жи-телі села. Був організова-ний концерт (Гунько О.А, Гудименко І.В).  Ведучі (Юрченко О.О, Лисенко К.Д.) вели розповідь про історію школи, учні виконували  художні номери. Серед гостей були перший директор Зорівської СШ Богма І.М, колишні  учителі Богма Т.Я., Дикий І.М., Друшляк В.П., Ткаченко К.А., колишній голова  колгоспу Денисенко В.П. і інші. Після урочистостей відбулася задушевна бесіда  учителів-пенсіонерів з теперішніми наставниками в стінах школи. Вели спогади  про прожиті роки, зроблені справи. З  того часу пройшло 4 роки. За період існування Зорівської СШ випущено 1082 учні,  26 осіб нагороджено медалями (12 - золотими і 14 – срібними). 65 випускників  закінчили педагогічні навчальні заклади, з них 32 працює вчителями; 54 працюють  інженерами; 41- бухгалтерами; 23- військовими...

Ярмарок солідарності. 1985 рік

Гордістю школи  є випускники, які стали кандидатами наук. Це кандидат військових  наук, полковник, професор кафедри оперативно-медич-ної підготовки Української  військово-медичної академії, кавалер ордена „ За службу Батьківщині” Андрейко  Яків Теофан-нович (1954 року закінчив ще Зорівську семирічку), Зоря Володимир  Григорович, кандидат технічних наук, працює генеральним директором великого  підприємства в Черкасах (випускник 1966 року), кандидат військових наук, полковник  Дикий Валерій Іванович, працює в Москві у Центрі космічних досліджень (випускник  1966 року).

 Значна частина наших випускників досягла вагомих результатів  у роботі. Так, Гриценко-Кудінова Надія Іванівна, Зоря Микола Іванович, Лисенко Іван Іванович,  Лисенко Олександр Миколайович і ін. працюють директорами шкіл. Шеремет Микола  Микитович, Лисенко Василь Григорович і інші - керівниками аграрних  господарств. До звання полковника і підполковника дослужилися, крім Андрейка Я.Т., також

•  Герасименко Григорій Федорович
•  Боголюбський Микола Іванович
•  Тесля Василь Іванович
•  Тетьора Ілля Федорович
•  Яненко Андрій Іванович
•  Сіпко Олексій Михайлович
•  Макаренко Василь Миколайович
•  Андрейко В’ячеслав Олександрович.

Добрих успіхів добилася Гладка -Денисюк Любов Іванівна, учитель-методист вищої категорії, яка працює заступником директора з науково-методичної роботи в Золотоніській гімназії. Вона нагороджена дипломом переможця обласного конкурсу. ”Вчитель року - 96”, дипломом за участь в обласній виставці передових педагогічних технологій 2001 року, трьома грамотами обласного управління освіти за нестандартні підходи до викладання української мови і л-ри. Радують успіхи й інших випускників.

Хоч економічна криза продовжувалася, місцеве господарство (з 1998 - СТОВ ”Нива”, керівник Лисенко В.Г., випускник Зорівської СШ) допомагало школі. Особливо ця допомога стала дієвою після того, як  товариство почало працювати з прибутком (з 1999 року). За допомогою господарства в останні роки перекрито дах приміщення школи, капітально відремонтовано систему водяного опалення. Кілька років поспіль учні  та вчителі безплатно харчуються в шкільній їдальні. Товариство придбало для школи нові комп’ютери, які відповідають сучасним вимогам, на суму більше як 20 тис. гривень. Ще 3 тис. грн. СТОВ виділило на звукопідсилювальну апаратуру. У 2001 році передплачено для школи періодичну пресу на суму 700 грн.  Для шкільної бібліотеки закуплено підручники і дитячу художню літературу. Виділяє  господарство транспорт для господарських і навчальних потреб, а також для проведення туристсько-екскурсійних поїздок.  Тільки за останні 2 роки учні побували в Києві, Черкасах, Каневі,  Переяславі-Хмельницькому, Умані, на батьківщині Т. Шевченка та Б. Хмельницького.

До ремонту школи кілька років тому почали залучати батьків. Вони вносять кошти на придбання фарби для класів, де навчаються їх діти, білять і фарбують ці класи. За активної матеріальної та фізичної участі батьків останніми роками були обклеєні шпалерами кабінет інформатики, української мови, хімії, історії, географії.

У 2001 році значну частину для ремонту школи виділила Зорівська сільська рада (голова Гунько Ю.Ф., випускник Зорівської СШ), яка є однією з найбагатших у районі. Було закуплено фарби, проведено ремонт деяких кабінетів, зокрема, обклеєно кабінет англійської мови.

<Юні танцівниці. 1986 рік>2001 року світ уступив у третє тисячоліття. Вступила у нього і Зорівська ЗОШ в якій налічується 149 учнів. Початок нового століття ознаменувався новими реформами в галузі освіти. Взагалі, поняття „реформа” по відношенню до школи існувало весь час за радянської влади, перейшло воно і в нові часи. От би дієвість була від цих реформ!

З 2000-2001 н. року було введено дванадцятибальну систему, за якою „ліквідовується принизливий для дітей поділ шкільних оцінок на негативні та позитивні”. Ліквідовується другорічництво. Замість 4 чвертей введено 2 семестри. Взято курс на комп’ютеризацію та інформатизацію школи. Ліквідовані пільги для медалістів при вступі до вищих навчальних закладів. Скасовано перевідні екзамени, лишилися лише випускні в 9 і 11 кл., що називається тепер „підсумковою державною атестацією”. Великої ваги надається роботі з обдарованими дітьми. З 2001-2002 н. року школа перейшла на дванадцятирічний термін навчання.

Ці та інші нововведення впроваджують в життя вчителі Зорівської одинадцятирічки. Слід сказати, що педколектив школи мобільний, високоінтелектуальний, більшість учителів працює з добрими показниками. Заслуговує на увагу праця вчительки математики Іванчі В.П., зокрема в роботі з обдарованими дітьми. Починаючи з 1997 року, її вихованці займають призові місця на районних олімпіадах з математики, беруть участь в обласних олімпіадах. 2001 року вчительку нагороджено грамотою райво за роботу з обдарованими дітьми. Добре працюють й інші математики Зорівської ЗОШ. Серед кращих математиків району - учні нашої школи Шепель Ігор (учитель Пшиченко В.М.) Журба Роман (учитель Хоменко М.Ф.), Гунько Наталія, Депутат Галина, Бойко Світлана, Максюра Валентина (учитель Іванча В.П.). А семикласник Журба Роман в 2000-2001н.р. зайняв третє місце на обласній олімпіаді математиків

Іванча В.П. з 80-х років керує танцювальним гуртком школи, бере активну участь у туристсько-екскурсійній роботі.

Випускник школи 1954 року Андрейко Я.Т., кандидат військових наук, професор військової академії	Випускниця школи 1981 року Гладка-Денисюк Л.І., заступник директора Золотоніської гімназії, вчитель-новатор

Святкування ювілею Т.Шевченка. 1989 рік

 Учителі української мови та літератури Ткаченко Т.П., Шепель В.В. великої ваги надають патріотичному і естетичному вихованню учнів на уроках та в позашкільний час, розвивають творчі здібності учнів, беруть активну участь в громадському житті села, зокрема в організації концертів у Будинку культури.

 На високому рівні ведеться спортивно-масова робота, велика заслуга в чому Діхтяренка В.В. Учитель в належному стані утримує матеріальну базу, час від часу її поновлює. Пристосував спортзал для гри в баскетбол і волейбол. Його вихованці стають переможцями в легкоатлетичному кросі та багатоборстві на районних  змаганнях, захищають честь району в області. Добре виступають юні футболісти, які в 1997 році зайняли перше місце серед команд Золотоніщини. Це дає свої плоди. Так, доросла команда зорівських футболістів у 2001 році зайняла 2 місце в районі.

 На рівні сучасних вимог працює вчитель інформатики директор школи Шепель Ю.А. Його кабінет працює вдень і ввечері. Тут з інтересом проходять навчання учні 9-11 класів, після уроків клас заповнюють гуртківці, а в вільний час приходять в інформатичний учителі, жителі села.

 Творчо працюють учителі початкових класів (голова методоб'єднання Лисенко К.Д.), інші педагоги.

 Дієвим заходом підвищення кваліфікації вчителів стала атестація. Впливає на рівень проведення уроків робота внутрішкільних методоб'єднань, практика взаємовідвідування уроків. Надає практичну допомогу вчителям методкабінет, особливо методичною періодикою.

 У школі встановилися певні традиції проведення позакласних заходів, до яких бережно ставиться організатор Розсоха Л. М.(з 1998 р.), вчитель музики Гудименко І. В., класні керівники.

Педколектив школи. 1990 рік

 Починається навчальний рік святом Першого дзвоника. В президії - директор школи, заступник, голова сільради, директор місцевого с/г товариства, представник району. Звучать слова привітання від членів президії, організатора, старшокласників. Потім виступають найменші винуватці свята, звучить дзвоник з рук старшокласників. Останні два роки ввели новацію: виступ старшокласників з дотепними побажаннями для всіх учителів, учнів усіх класів. З благословенням початку нового навчального року виступає місцевий священик.

 З року в рік святкується 23 вересня - день визволення Зорівки від фашистських загарбників. Учитель історії або організатор робить історичний екскурс, агітбригада виконує художні номери, а потім проводиться крос учнів 2-11 класів. Результати детально фіксуються і на найближчій лінійці переможці нагороджуються грамотами.

Щороку восени проводиться виставка „Природа і фантазія”. Для учнів початкових класів організовуються „Веселі старти”, які викликають захоплення в дітей.

Педколектив школи. 1995 рік

Дуже святково відзначається День учителя, який останнім часом проводиться у вигляді „вогника”. За столами сидять працюючі вчителі, запрошені учителі-пенсіонери, учні, які беруть участь в художніх номерах. Ведучі – організатор, учні- старшокласники – звертаються з словами вдячності до вчителів, оголошують номери художньої самодіяльності, які присвячуються певному вчителю чи групі вчителів, проводяться конкурси і розваги.

З 1991 року 14 жовтня, на Покрову, відбувається прийом першокласників у козачата.

Урочисто відзначаються День українського війська (6 грудня) та Міжнародний Жіночий день (8 березня). Перед 6 грудня проводяться покласно вогники, які організовують дівчата для хлопців, серед середніх класів проводиться огляд пісні і строю, а для юнаків 10 – 11 класів – спортивні змагання „Нумо, хлопці”, які відбуваються в школі з 1973 року.  6 грудня – вогник для учителів – мужчин. Аналогічні заходи відбуваються напередодні 8 Березня. Але тут обов‘язковим атрибутом є концерт для мам. Змагання „Нумо, дівчата” останнім часом набрали менш спортивного, а більш рукодільного характеру (сервірування столу, конкурс зачісок і ін.)

Педколектив школи. 1998 рік

З 80-х років беруть початок ярмарки, які набрали більш конкрет-ного характеру. Якщо раніш проводились яр-марки солідарності тощо, то тепер гроші, виручені на ярмарку, ідуть на підготовку до Нового року.

Новорічне свято відбувається в три тури: молодші, середні і старші класи. Форма проведення час від часу міняється: у вигляді вечорниць, різдвяних свят, КВК, „вогнику” тощо. Якщо раніше учні середніх і особливо старших класів більше проявляли самостійності у підготовці новорічних свят, то тепер активнішими стали класні керівники. У зв‘язку з чим номери стали вишуканішими, оригінальнішими, досконалішими.

У кінці травня школа проводить свято козацької каші. Кожен клас на чолі з класним керівником готує кашу, святковий стіл. Журі конкурсу на чолі з шкільним і сільським керівництвом робить апробацію і визначає кращих кашоварів. Після вечері учні відпочивають, танцюють, беруть участь у спортивних іграх. Раніше проводився конкурс художньої самодіяльності, але останнім часом цей захід затих.

Школа не живе ізольовано, а в співдружності з селом. Дуже багато сільських жителів відвідують свято Першого дзвоника, Нового року, Останнього дзвоника і особливо Випускний вечір. Це спонукає організатора, класного керівника випускного класу, інших учасників свята наполегливо готувати, зокрема, Випускний вечір, урочиста частина якого триває 2-3 години.

Після закінчення школи більшість випускників кожні п’ять років організовує зустрічі, на які запрошують учителів.

Щороку організовуються туристсько-екскурсійні поїздки.

Велику участь беруть педагогічні працівники в організації загально сільських свят.

Випускники 2001 року

З останніх слід назвати 8 Березня і День працівників сільського господарства (17.11.2001 рік). Тут досить вдало проявила свій режисерський талант Ткаченко Т.П. Майстерно показали також організаторські та мистецькі здібності Шепель В.В., Гудименко І.В., Іванча В.П., Максюра О.І., Лисенко К.Д., Юрченко О.О. За участю Максюри О.І. та Гудименка І.В. були підготовлені сільськими драмгуртківцями  за останні два роки вистави „Кайдашева сім`я” та „Назар Стодоля”...

Педагогічний колектив Зорівської ЗОШ з надією у краще майбутнє  вступив у третє тисячоліття.

Додатки.

1. Учителі Зорівської СШ, що пропрацювали  в школі два роки і більше.

№	Прізвище, ім`я, по батькові	Роки праці	Посада
1.	Загребельний Ілля Мефодійович	1936-1967р.	рос. мова, завуч
2.	Лисенко Михайло Федорович	1973р.	математика
3.	Косенко Любов Іванівна	1948-1983р.	фізвиховання
4.	Сахно Марфа Сильвестрівна	-1974р.	початкові класи
5.	Лимар Варвара Іванівна	1930-1959р.	початкові класи
6.	Друшляк Поліна Сергіївна	-1977р.	рос. мова
7.	Андрющенко Настя Іванівна	1950-1963р.	укр. мова
8.	Нікогда Михайло Миколайович	1950-1961р.	біологія, хімія
9.	Гулевата Катерина Якимівна	1950-1982р.	вихователь
10.	Кобильська Ганна Микитівна	1951-1984р.	початкові класи
11.	Нікогда Галина Федорівна	1951-1961р.	російська мова
12.	Загребельний Микола Прохорович	1954-1966р.	початкові класи
13.	Хоменко Ганна Іллівна	1954-1995р.	історія
14.	Богма Іван Макарович	1956-1980р.	фізика, директор
15.	Богма Таїса Яківна	1956-1979р.	історія, нім. мова
16.	Гулеватий Михайло Григорович	1956-1984р.	фізвиховання
17.	Полушкіна Людмила Семенівна	1958-1960р.	укр. мова
18.	Кикоть Надія Василівна	1958-1966р.	співи
19.	Зоря Ліда Антонівна	1958-1965р.	малювання
20.	Хоменко Михайло Федорович	1958-	математ.,фіз. орг. директор
21.	Шеремет Ольга Захарівна	1959-1978р.	укр. мова
22.	Шеремет Дмитро Дмитрович	1959-1974р.	математика
23.	Зоря Матвій Іванович	1959-1963р.	початкові класи
24.	Дерипаска Віра Леонтіївна	1959-1962р.	початкові класи
25.	Одарченко Віра Іванівна	1960-1962р.	укр. мова
26.	Дикий Іван Макарович	1961-1988р.	математика
27.	Дика Євдокія Романівна	1961-1976р.	рос. мова, завуч
28.	Кива Ганна Омелянівна	1961-1965р.	біологія, хімія
29.	Мітла Ганна Миколаївна	1962-1965р.	укр. мова
30.	Горбань Зіна Василівна	1962-1982р.	початкові класи
31.	Бульченко Катерина Степанівна	1963-1982р.	початкові класи
32.	Пономаренко Сергій Артемович	1963-1981р.	початкові класи
33.	Андрейко Іван Миколайович	1963-1988р.	трудове навчання
34.	Рибак Микола Петрович	1963-1966р.	співи
35.	Марчук Петро Сильвестрович	1964-1966р.	історія
36.	Веремій Мотрона Василівна	1964-1966р.	Хімія
37.	Артеменко Катерина Василівна	1964-1972р.	україн. орган.
38.	Артеменко Ганна Василівна	1965-1967р.	співи
39.	Кріт Марія Наумівна	1966-1970р.	початкові класи
40.	Кріт Гнат Арсенович	1966-1975р.	географія
41.	Наминанік Марія Захарівна	1966-1987р.	українська
42.	Андрейко Андрій Якович	1966-1968р.	хімія
43.	Богма Людмила Іванівна	1968-1971р.	англ. мова
44.	Бутенко Петро Петрович	1969-1980р.	співи
45.	Гайович Надія Іванівна	1971-1974р.	рос. мова
46.	Денисов Володимир Васильович	1970-1977р.	англ мова
47.	Анацька Ніна Михайлівна	1971-1979р.	біологія
48.	Богма Іван Никифорович	1972	укр. мова, завуч
49.	Богма Віра Миколаївна	1972-1995р.	укр. мова
50.	Баженова Лариса Борисівна	1973-1975р.	англ мова
51.	Ряболус Марія Трохимівна	1974-1984р.	фізичне виховання
52.	Ткаченко Катерина Антонівна	1974-1985р.	вихователь
53.	Кисіль Тетяна Петрівна	1977-1979р.	англ мова
54.	Тетьора Надія Олексіївна	1978	малювання, бібліот.
55.	Хосрошвілі Марина Сергіївна	1980-1982р.	рос. мова, організ.
56.	Нерух Микола Олександрович	1980-1991р.	фізика, організ.
57.	Трусов Георгій Михайлович	1980-1983р.	англ мова
58.	Мисенко Михайло Іванович	1980-1986р.	географія
59.	Кріт Микола Гнатович	1980-1982р.	математика
60.	Ткаченко Іван Іванович	1980-1984р.	музика
61.	Іванча Віра Павлівна	1981	математика
62.	Максюра Ольга Іванівна	1981	географія, поч.класи
63.	Пшиченко Віктор Михайлович	1982	математка, фізика
64.	Підгайна Наталія Миколаївна	1982-1984р.	рос. мова
65.	Розсоха Анатолій Михайлович	1983	англ мова, завуч
66.	Юрченко Олександр Олександрович	1984	поч. класи
67.	Гарієвич Наталія Аркадіївна	1984-1988р.	рос. мова
68.	Діхтяренко Віктор Васильович	1984	фізичне виховання
69.	Юрченко Наталія Миколаївна	1985	поч. класи
70.	Савенко Валентина Олександрівна	1985-1987р.	укр. мова
71.	Кольчієнко Василь Миколайович	1986-1992р.	музика
72.	Лисенко Катерина Дмитрівна	1986	поч. класи
73.	Ткаченко Тетяна Павлівна	1986	укр. мова
74.	Пшиченко Наталія Іванівна	1987	укр. мова, поч. класи
75.	Третельницька Маргарита Іванівна	1989-1993р.	рос. мова
76.	Кульбачний Олександр Васильович	1990-1998р.	трудове навчання
77.	Герасименко Віктор Степанович	1991-1994р.	фізичне виховання
78.	Розсоха Людмила Миколаївна	1990	організ., труд. навч.
79.	Шепель Юрій Анатолійович	1991	фізика,інф, директор
80.	Шепель Валентина Василівна	1991	укр. мова
81.	Гаркуша Тетяна Семенівна	1991	хімія, біологія
82.	Гунько Валентин Петрович	1993-1998р.	історія
83.	Гунько Ольга Анатоліївна	1993-1998р.	історія, організ.
84.	Гудименко Іван Вікторович	1994	музика
85.	Андрейко Тетяна Костянтинівна	1995	історія
86.	Богма Тарас Іванович	1995-2001р.	укр. мова, трудове

 2. Медалісти Зорівської СШ

 Золоті медалі:

1. Гриценко Надія Іванівна
2. Богма Людмила Іванівна
3. Дикий Валерій Іванович
4. Бульченко Катерина Олександрівна
5. Пестич Ганна Анатоліївна
6. Горбань Світлана Василівна
7. Руденко Любов Василівна
8. Гладка Любов Іванівна
9. Хоменко Олександр Михайлович
10. Гунько Наталія Миколаївна
11. Депутат Галина Петрівна
12. Гаркуша Юлія Миколаївна.

 Срібні медалі:

1. Загребельний Юрій Миколайович
2.  Правда Віра Миколаївна
3. Сахно Лариса Миколаївна
4. Богма Олександра Никифорівна
5. Герасименко Ганна Федорівна
6. Кравченко Валентина Борисівна
7. Зоря Гана Андріївна
8. Зоря Володимир Григорович
9. Сенченко Надія Михайлівна
10. Гунько Лідія Миколаївна
11. Горбань Діна Василівна
12. Ковба Іван Васильович
13. Тесля Валентина Олексіївна

№3. Подальша освіта випускників Зорівської СШ

 

4. Список учителів Зорівської СШ на межі тисячоліть (2000-2001р.)